Персональна виставка художника-графіка Олени Калашнікової «Образ думки-ІІІ» відкрилася 3 квітня в Черкаському обласному художньому музеї. 

 

З відкриттям виставки присутніх вітали: директор художнього музею Ольга Гладун та відомий український художник Микола Маценко.

 

Серед відвідувачів виставки були студенти факультетів образотворчого мистецтва та дизайну черкаських вузів і коледжів. Для всіх гостей Олена Калашнікова провела своєрідний екскурс виставкою. Відвідувачі із захопленням слухали художницю та розмірковували над філософським змістом робіт.

 

Калашнікова Олена Андріївна — кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри графіки Харківської державної академії дизайну і мистецтв (1956 р. н. м. Самара), закінчила Пензенське художнє училище та Харківський художньо-промисловий інститут, спеціальність — графіка. Навчалась у О. Юрченка (композиція), В. Шевченка (політичний плакат), І. Стаханова (робота в матеріалі). У 1990-х роках займалася естампом: офортом, ліногравюрою, різцевою гравюрою. У поле професійних інтересів входять різнопланові технічні експерименти. Розробила техніку кольорового друку в офорті з однієї дошки зі збереженням можливості тиражування. Займається науковою роботою.

 

Початок самостійного творчого шляху художниці збігається з тенденцією прискорення техногенних процесів, капіталізацією суспільства, духовно-художнім збідненням класичної культури й одночасно з її агресивним руйнуванням. Калашнікова, з характерним для неї гострим відчуттям принципово іншого етапу цивілізаційного процесу, активно й послідовно працює над розробкою радикальних, принципово нових правил гри з арт-простором, що заперечують міметику й традиційне відображення. На основі стратегій гри з простором і формою, в який вона (форма) вживляється шляхом дисонансу, дисгармонії, деформації, алогічності й абсурду, художницею організовується нова реальність. Пошуки багатовимірного простору, де композиція не зв’язана жорсткою логікою одного сюжету, а мова йде про розгорнуте оповідання в різних напрямках буття, приводять О. Калашнікову до перегляду класичних зв’язків сюжетно-ролевих моментів. Через формальні розробки, експерименти з графічною площиною вона прагне віднайти вихід за її межі – йдеться про пошуки нового, якісного рівня у трактуванні простору й розташованих у ньому об’єктів. Художниця вдається до спроб гофрування, вигинання й навіть вивертання площини, змішуючи різнопланові підходи на одному аркуші. Болісно відчуваючи омертвіння лінійної перспективи, яка ще за часів Відродження стає своєрідним каноном у трактуванні тримірного картинного простору, художниця включає до своїх варіацій принципи просторової організації, що мають місце в російській іконі (Архейм), використовує в одній роботі різні підходи («Тема з варіаціями», 2002). Поєднуючи непоєднуване, порушуючи загальні правила – стилістичні, технічні, пластичні – і змішуючи на одному аркуші безліч символічних утворень, мисткиня прагне не зруйнувати класичний твір (його зруйновано ще на початку ХХ ст.), а шляхом, на перший погляд, абсурдних зіставлень і сполучень, віднайти нове художнє буття, якого ще не існує. Вона сполучає живопис і графіку; поєднує простий і кольорові олівці, чорну туш. Може здатися, що такі пошуки належуть до технічних експериментів, які постійно супроводжують О. Калашнікову, як у творчості, так і у викладацькій діяльності, але це один зі способів віднайти нові можливі засоби виразності.

 

Не пошуком свого шляху в мистецтві, а пошуком шляху для мистецтва пояснюється таке несамовите експериментаторство. Сприймаючи графіку як первинну серед візуальних видів — «спочатку була лінія» — О. Калашнікова прагне знайти принципово нові підходи, усвідомлюючи, що шукати треба не на поверхні звалища зруйнованої культури, під уламками традицій класичного мистецтва.

 

Так в особі О. Калашнікової ми маємо справу з чи не найрадикальнішим представником харківської графіки. На основі творчості О. Калашнікової можна припустити, що якщо головними критеріями оцінки класичного мистецтва завжди була зовнішня подібність до реального світу, то за один із критеріїв оцінки нової образотворчості буде взято енергетичний вплив твору. Його художній рівень залежатиме від того, якою енергетикою наповнено твір та з якою силою вона здатна впливати на глядача. Якщо на хвилину уявити собі таку можливість, то художні твори О. Калашнікової можна охарактеризувати як пристрасне духовне бажання дарувати любов.