Управління культури Черкаської ОДА
Середа, 14.11.2018, 06:52
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту

Міні-чат
200

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



                                                                                      МУЗЕЙНІ ЗАКЛАДИ ЧЕРКАЩИНИ

   
 На Черкащині функціонують 3 національні, 4 державні історико-культурні заповідники. У їх складі діє 22 музеї державної та комунальної форм власності. Крім того, музейна мережа Черкащини нараховує 28 районних та міських музеїв, включаючи відділи Уманського краєзнавчого, Жашківського історичного та Черкаського обласного краєзнавчого музеїв.  
У 2008 році до складу Шевченківського національного заповідника у м.Каневі було передано із міської комунальної у державну власність та приєднано три музейні заклади, підпорядковані відділу культури і туризму Канівського міськвиконкому: Канівський історичний музей, Канівський музей народного декоративного мистецтва та бібліотеку-музей А.П.Гайдара. Указом Президента України від 14.05.2008 №437/2008 "Про надання статусу національного деяким закладам культури" звання національний присвоєно Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику. 
В рамках проекту "Золота підкова Черкащини" музейними закладами області було організовано і проведено республіканські та обласні виставки в Національній опері, Експоцентрі України (Всеукраїнська виставкова акція «Барвиста Україна»), у м.Києві, а також у м.Черкасах. Заповідники та музеї області брали участь у туристичних виставках в мм.Одесі, Києві, Львові Ужгороді. Крім того, ними активно пропагуються та впроваджуються нові туристичні маршрути. 
 Застосовують нові форми роботи та креативний підхід до музейної справи Золотоніський, Смілянський, Маньківський, Черкаський обласний, Звенигородський, Катеринопільський, Уманський краєзнавчі, Жашківський, Лисянський історичні музеї. 
  У червні 2008 року в рамках відзначення 90-річчя від часу створення, у Черкаському обласному краєзнавчому музеї було проведено регіональну науково-практичну конференцію. На базі національного історико-культурного заповідника „Чигирин” проведено УІ Всеукраїнський симпозіум молодих гончарів (липень 2008). У травні 2008 за участю Президента України В.А.Ющенка у с.Виграєві Корсунь-Шевченківського району відбулось святкування 360-ї річниці переможної битви українського козацтва під Корсунем під проводом Богдана Хмельницького. Відбувся показ реконструкції битви 1648 року та проведено виставку національних та державних історико-культурних заповідників області «Золота підкова Черкащини». У с.Виграєві відкрито музей козацької слави. Реконструкція битви відбулась також у Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику за участю історичних клубів України, Польщі, Чехії, Білорусі, Росії. У серпні 2008 державним історико-культурним заповідником «Трипільська культура» організовано і проведено Трипільську толоку, у якій взяли участь делегації із Києва, Вінниці, Черкас, Тального, Умані. У лютому 2009 року в рамках відзначення 65-ї річниці Корсунь-Шевченківської битви у Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику проведено низку заходів .
На території Черкаської області діють 247 музеїв та музейних кімнат на громадських засадах. Міністерству культури і туризму України у Черкаській області підпорядковано 98 музейних закладів. Решта 147 музеїв на громадських засадах підпорядковано Міністерству освіти і науки України. Найбільшого розвитку не лише за кількістю, а і за різноманітністю експозицій громадські музеї області набули у Чорнобаївському районі. Тут є і літературно-меморіальний музей М.Старицького (с.Кліщенці), історіі села ім.І.Піддубного (с.Красенівка), музей під відкритим небом (с.Велика Бурімка) та дендропарк (с.Васютинці). У с. Красенівці щорічно проходить традиційне Всеукраїнське свято богатирської сили на призи пам'яті І.Піддубного.
 За останні роки прослідковується стійка тенденція збільшення кількості музеїв на громадських засадах, створених у складі підприємств, установ та організацій Городищенського, Чорнобаївського, Смілянського, Чигиринського, Уманського, Лисянського, Корсунь-Шевченківського та Жашківського районів. 
  

 
Джерело натхнення поетів та дослідників – Стара Умань

 

Історія другого за величиною міста Черкащини налічує майже чотири століття

 

На Черкащині дуже багато місць, куди неодмінно хочеться поїхати. Кожен із таких куточків нашого краю має свою неповторну родзинку. Ось і славне місто Умань притягує до себе мандрівників не лише красою неповторної "Софіївки", а і, притаманною лише йому чарівністю.

 

Подорож у минуле
 

 

На території Уманщини здавна селилися люди. Як і на території сусідньої Тальнівщини, тут виявлено залишки поселень Трипільської культури. Потім були Білогрудівська, Черняхівська культури, Скіфські часи.

Сильними і войовничими славилися скіфи, бо переможні походи робили аж у далекі Сирію та Єгипет. У боях вони навіть здобули перемоги над військом знаменитого царя Дарія. Розвиненою була і їхня матеріальна культура.  Особливо вражають сучасників вироби з металів, а також прикраси, виконані у так званому "звіриному " стилі. Тривалий період в історії Уманщини – Сарматський. Відомо, що цей народ уже на початку нашої ери мав власну нумерологію та писемність. А у часи Київської Русі  у цьому краї жили уличі, яких так хотів і не зміг підкорити князь Ігор.

Назва сучасної Умані має кілька версій. Але найвірогідніш і дві: її походження від річки Уми та від китайського "У" – укріплене місце і "Мань" – сліпе, загоріле, широке. Тому є припущення, що до монголів тут існувало укріплення.

У ХІІІ ст. на 100 років всю Уманщину заполонили монгольські орди. Але мова, звичаї та віра тут залишилися українськими. У ХІУ ст. Уманщина увійшла до складу Литовсько-Руської держави. Потім, за часів панування польської шляхти, яка не хотіла визнавати місцеве населення, у документах 1609 року згадується Уманська пустеля, яка, фактично, була заселена козаками. Про Умань як місто уперше згадується в документах 1616 року.

 
У козацькому місті – козацький дух

 

У 1670-1674 роках Умань була резиденцією правобережного гетьмана Михайла Ханенка, тобто тимчасовою столицею Правобережної України.

У ХУІ ст. місто вже досить добре укріпилося, мало фортецю. До того ж тут стояв власний козацький полк.  І вже у 1760 році Умань отримала Магдебурзьке право – королівський привілей самоврядування.

Оскільки Умань із навколишніми селами досить тривалий час належала Польщі, тут активно впроваджувався католицизм.  Так, у 1765 році було засновано Уманський уніатський монастир, 1766 – базиліанську школу. До речі, у таких закладах, окрім канонів католицизму, досить ґрунтовно вивчали і науки, зокрема математику.

У 1768 році Уманщину охопило гайдамацьке повстання, що отримало назву Коліївщина. На чолі полковників Гонти і Обуха українські козаки, що служили в Уманському полку, перейшли на бік повсталих. Охоплені помстою за всі знущання під час польського панування, вони вирізали у місті 18 тисяч поляків і євреїв, не жаліючи навіть дітей. Ватажків цього повстання було зраджено донськими козаками полковника Гур’єва, які діяли за наказом Катерини ІІ. Івана Гонту у тортурах стратили, а голову його повісили на брамі воріт міста Могильова-Подільського.

 

Люди і долі

 

У роки Вітчизняної війни 1812 року  в Умані служив Денис Давидов, відвідував його Іван Котляревський. З цим містом доля пов’язала і уславленого генерала, героя війни 1812 року, князя Сергія Волконського. Це його дружина – Машенька Раєвська, дочка генерала, правнучка Михайла Ломоносова, однією із перших пішла за чоловіком до Сибіру. І хоча її проти власної волі видали заміж за старшого на 17 років Волконського, Марія до кінця розділила не лише його долю, а й допомагала усім засланцям. Разом із чоловіком їй було скасовано титул, власність, громадянські права. А діти, народжені в Сибіру, мали стати кріпаками. Цій жінці Олександр Пушкін присвячував поетичні рядки, а  Микола Некрасов про неї та її чоловіка написав поеми "Русские женщины" та "Дедушка".

Не оминули увагою Умань і правителі царської Росії. Тут бував Олександр І.

У ХІХ ст. місто набуває розвитку як науковий та промисловий центр України. 1859 року із Одеси сюди переводять Головне училище садівництва. На початку позаминулого століття в Умані були 2 банки, гімназія, двокласне училище, театр-цирк, у якому виступали трупи Марка Кропивницького та Панаса Саксаганського. Бували у місті Максим Горький та Леся Українка. А  за два роки революції тутешня влада змінювалась 10 разів. Хоча ідеї соціалізму і відродження нації панували завжди.

У цьому місті жила і працювала легендарна жінка, доктор філософії, інструктор Центральної Ради, дипломат Надія Суровцова. Це вона, повіривши уряду УРСР, зазнала політичного гоніння, отримала 5 років "одиночки", 30 років Колими. Але, не зломлена, повернулась до рідного міста, де написала "Спогади".

 Роки Великої Вітчизняної уманчани пам’ятають до сьогодні.  Саме тут у кар’єрі цегельного заводу було влаштовано концтабір для радянських військовополонених, відомий як  "Уманська яма". Інший табір розмістився поруч нинішнього автовокзалу. У серпні 1941 року за 18 кілометрів від Умані Гітлер та Муссоліні приймали парад італійських військ. А у 1944 році серед визволителів міста був відомий письменник, тодішній кореспондент "Правди" Борис Полєвой.

 

Місто-красень

 

Бурхлива і різноманітна історія міста призвела до того, що у ньому переплелися відголоски різних культур. Їхні носії залишили по собі не лише притаманну тільки уманчанам говірку, а й уклад та архітектуру, переплетені мереживами різних часів і народів. Умань є найбагатшою на Черкащині щодо пам’яток історико-архітектурної спадщини. Найстаріша споруда міста – монастир ордену Василя Великого (монастир Василіанів), побудований у ІІ пол. ХVІІІст.  Прикрашає його і діючий нині Свято-Миколаївський собор (1812р.). Місто зберегло і ратушу – символ місцевого самоврядування, що є більш притаманним містам Західної України та Європи. У центрі міста розташовані такі пам’ятки, як міська управа (нині – Педуніверситет) та готель "Європа". А картинна галерея Уманського краєзнавчого музею розмістилася у приміщенні костьолу Успіня Богородиці, пам’ятці І пол. ХІХ ст. Дивовижно, але у місті збереглося аж три будівлі, споруджені за проектом видатного архітектора В.Городецького: готель "Лондон", Вище міське народне училище та чоловіча гімназія.

Крім того, щороку на Рош ха-Шана (єврейський Новий рік) до Умані з’їжджаються тисячі паломників з усього світу на могилу духовного лідера брацлавських хасидів Цадика Нахмана, який мешкав тут останні роки свого життя. На цьому місці створено історико-культурний центр. Цікаво, що австрійський історик Хафбауер писав, що кожен єврей за своє життя повинен відвідати Єрусалим, Меджибіж і Умань.

Не можна оминути у місті і всесвітньовідому Софіївку. Але то вже інша історія.

Враховуючи історичну та архітектурну цінність пам’яток міста, з метою їх збереження та раціонального використання в Умані було створено єдиний в області державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань".

Про це місто можна розповідати ще дуже багато цікавого, що видається інколи і неймовірним. Але лише завітавши до Умані, без поспіху пройшовшись його вузькими вуличками, помилувавшись ландшафтами, можна відчути подих таких далеких і таких близьких для нас подій.

 

Тетяна Федорова

 

Молодь Черкащини,
№ 43,44  22,29.10.2008
 
 
 
 
Роль музеїв у збереженні української  історії та культури

 

Про значення Корсуня-Шевченківського (до 1944 р. – Корсунь) в історії  України можна сказати стисло: за часів Київської Русі він виконував важливу оборонну роль, за часів Української козацької держави брав активну участь у державотворчих процесах, у ХХ ст., під час Великої Вітчизняної війни, ще раз засвідчив незалежний дух українського народу.

До особливої ролі Корсуня в історії України важливо додати велику імена особистостей, які принесли Корсуню славу і навічно позбавили його забуття. Це –  українські гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та Іван Мазепа, які в Корсуні вирішували доленосні для України питання; Тарас Шевченко та Іван Сошенко, Іван Нечуй-Левицький, Кирило Стеценко, Василь Авраменко.

Історична пам'ять кожного народу зберігається у писемних джерелах і матеріальних пам'ятках. Функцію збереження матеріальних пам'яток  держава, зокрема, поклала на музеї, фондосховища яких є безцінними скарбницями для прийдешніх поколінь.

Традиційно склалося так, що Корсунщина, починаючи з ХVIII ст., була одним із осередків зародження музейної справи. Так, за часів старостування польського князя Станіслава Понятовського у Корсунському палаці знаходилось значне зібрання творів мистецтва, у т.ч. одна з найвідоміших колекцій в Європі – колекція татарських та китайських речей, і дактиліотека.

За часів власника Корсунського маєтку найяснішого князя П.П. Лопухіна, починаючи з 1835 – 1840-х рр., у палаці сформувався історико-археологічний музей. Потім був музей Корсунського полку (закритий у 1919 р.) і краєзнавчий музей (закритий у 1926 р.). У 1945 р. у Корсуні-Шевченківському був створений історичний музей, який з часом отримав назву музею історії Корсунь-Шевченківської битви, що у 1994 р. був реорганізований у Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник.

Сьогодні Заповідник – це науково-дослідна і культурно-просвітницька установа з багатовекторною діяльностю, основною з яких є збереження та популяризація української історії та культури.

Історія народу, його культура  відтворені в експозиціях історичного музею, музею історії Корсунь-Шевченківської битви, меморіального музею К.Г.Стеценка, літературно-меморіального музею І.С. Нечуя-Левицького та художньої галереї, що входять до складу Заповідника. Радує те, що за останні роки інтерес до пізнання української історії значно виріс. Можливо, цьому сприяє глибоко національна позиція Президента України Віктора Андрійовича Ющенка. Ми почали все більше усвідомлювати себе представниками великого народу, який зробив значний вплив на розвиток світової цивілізації.

Спостерігаючи за своїми відвідувачами, ми бачимо непідробний інтерес до витоків українського народу, бажання  ідентифікувати себе з Великими українцями. Відвідувачів однаковою мірою цікавить і давньоруська історія, і історія козацтва, і історія Другої світової війни, і сьогодення. Дослідникам історії ми надаємо можливість знайомитись з фондами Заповідника, де зберігається понад 57 тисяч музейних предметів.

Наш Заповідник, як і більшість закладів культури і мистецтва обласного підпорядкування, фінансова криза зачепила дуже мало. Зрозуміло, що це сталось завдяки підтримці закладів культури обласною державною адміністрацією та обласною радою. Так, за 2008 рік з обласного бюджету було виділено 1574,5  тис. грн., у т.ч. захищені статті було профінансовано на     100 % – 1382,0 тис. грн. За виділені бюджетні кошти була придбана комп'ютерна техніка, відеокамера і цифровий фотоапарат (18,8 тис. грн..), здійснений поточний ремонт асфальтних доріг на острові Коцюбинського (25,0 тис. грн.), проведені реставрація приміщення літературно-меморіального музею у смт Стеблеві (12,0 тис. грн.) та капітальний ремонт квиткової каси (19,0 тис. грн.). За 9 місяців цього року Заповідник  профінансований на 1203,6 тис. грн., у т.ч.  100 % захищені статті  – 1040,7 тис. грн. За виділені бюджетні кошти, зокрема, проведений капітальний ремонт котельні із заміною котла (39, 8 тис. грн.),  встановлено систему відеоспостереження в художній галереї (45,6 тис. грн.).Тобто, колектив Заповідника продовжує працювати у звичному режимі. Науковці Заповідника продовжують працювати в архівах та бібліотеках України, проводять польові дослідження. Вся нова наукова інформація доноситься до відвідувачів через постійні та тимчасові експозиції, проведення наукових конференцій та читань, видання журналу "Корсунський часопис", читання лекцій тощо. На часі проведення ком'ютеризації експозицій.

Про надання важливої ролі музеям у системі патріотичного виховання свідчить Указ Президента України В.А. Ющенка (2008 р.), відповідно до якого нашому Заповіднику наданий статус національного. Однак це є свідченням і того, що держава визнає значимість музеїв у справі збереження історичної спадщини великого українського народу для прийдешніх поколінь. Віриться, що пріоритетним напрямком розвитку України і надалі залишиться утвердження України серед українців.

Парасковія Степенькіна,

кандидат історичних наук,

директор Корсунь-Шевченківського

державного історико-культурного

заповідника

 

 

 

 

Місто над Россю – одне із найстаріших на Черкащині

 

Посеред красуні Росі, на трикутникоподібному гранітному останцеві у 1032 році князь Ярослав Мудрий заклав фортецю – один із могутніх форпостів Пороської лінії оборони, яка захищала південний кордон Київської Русі. Так постало давнє і вічно молоде місто – Корсунь.

 

Мандруємо Корсунем

 

На перший погляд, прогулянка сучасним містом займає досить небагато часу. В невеличкому охайному Корсуні-Шевченківському компактно розташувались визначні місця. Проте сподівання нашвидкуруч оглянути місто досить оманливі. Адже для того, щоб збагнути майже тисячолітню історію цього краю та помилуватися його красою, потрібен час.

Допитливий мандрівник і сьогодні може побачити  на останцеві залишки оборонних споруд Ярослава Мудрого. Спустившись вузькою крутою стежкою вниз, пішохідним містком перейшовши неподалік злиття річок Корсунки та Росі, можна  попрямувати до городища ХVІ ст. – залишку середньовічної фортеці, в якій була розташована тимчасова резиденція Богдана Хмельницького. Пройшовши  вулицями міста, підходимо до могили Івана Сошенка – друга і вчителя Тараса Шевченка. Поруч - штучний пагорб, увінчаний хрестом, – символічна могила – пам’ятник жертвам голодомору 1932-33 рр. Далі маршрут пролягає на правий берег річки Росі. З дерев’яного мосту милуємось островом Зеленим, на якому здалеку видніється  пам’ятник "Росич", який було споруджено на честь захисників міста-фортеці Корсунь у ХІ-ХІІІ ст. За островом – гребля Корсунської ГЕС. Її територією і потрапляємо у знаменитий корсунський  парк.

 

У парку поєднались гармонія і краса

 

Мандруючи по ландшафтному парку Корсунь-Шевченківського національного історико-культурного заповідника, дізнаємось, що він є пам’яткою садово-паркового мистецтва кінця ХVШ – початку ХІХ ст.  Неординарність парку в тому, що спланований він  шляхом використання мотивів первісного ландшафту. Розташований на кількох островах річки Росі та материку, парк має площу 100 гектарів. Відвідувачі цього красеня  милуються не лише екзотичними деревами, а й однією із найкращих в Україні колекцією бузку.

 Через невеличкий місточок потрапляємо на Швейцарський острів, у царство каменю і води. Саме вони є головними компонентами Корсунського парку. Далі через пішохідний місток потрапляємо на острів Деніс.

Біля  пам’ятника "Ян і Наталка" із  романтичної легенди дізнаємось про трагічне кохання польського шляхтича та української  кріпачки. Доля була до них суворою: хіба могло бути інакше у тому світі, де вони народилися? Проте закохані назавжди залишилися разом, стрибнувши з гірської  скелі донизу… А гору так і назвали – Янталка. 

Пройшовши кілька десятків кроків центральною липовою алеєю, зупиняємось біля старого каштану, де влітку 1859 року Т.Г.Шевченко багато малював і який корсунці називають Шевченковим.

А ще на мандрівників тут чекають липова та Князівська алеї, джерельце кришталево чистої  води, двохсотлітні ялини та білогруді осокори.  Особливо ж допитливі неодмінно натраплять на екзотичні сосни Веймутова та дуби-велетні.

 

 

Корсунська перлина

 

Безперечно, окрасою міста є палацовий ансамбль.  Його будівництво як літньої позаміської резиденції було започатковане у 1782 році корсунським старостою князем Станіславом Понятовським.  Архітекторами шедевру стали відомі майстри Ж.А.Мюнц та Я.Д.Ліндсей. Із 1799 року власниками  Корсунського маєтку стали найясніші  князі Лопухіни,  а із 1910 р. – найясніша княгиня  О.В.Лопухіна-Демидова. Першою будівлею ансамблю у 1782 році був флігель, зведений у стилі раннього класицизму. А його домінантою  -  палац, побудований у 1787-1789 роках. Саме він став одним із перших палаців на землях Речі Посполитої, зведених у стилі неоготики. Після перебудови у 1835-1840 палац набув рис російського романтизму. Згодом поруч було збудовано в’їзну браму у стилі французької середньовічної архітектури та швейцарський будинок. На сьогодні  збереглися також дві православні каплиці,  каретна, манеж, лазня та будинок головної контори управителя маєтком. 

Зараз у палаці розташовано музей історії Корсунь-Шевченківської битви. Біля нього знаходиться майданчик зразків зброї та військової техніки Червоної армії часів Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр.

 

 

Тетяна Федорова

 

   Анонс
[10.05.2016]
ЗАПРОШУЄМО ВІДВІДАТИ ЗАХІД (0)
[21.04.2016]
«ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ» (0)
[29.02.2016]
ЗАПРОШУЄМО НА ЗАХОДИ З ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ МИХАЙЛА ЗАДНІПРОВСЬКОГО (0)
[25.02.2016]
ЗАПРОШУЄМО НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ КНИГИ (0)
[11.01.2016]
КОНКУРС КНИЖКОВИХ ВІДЕООГЛЯДІВ "ФАБРИКА ВРАЖЕНЬ" (0)
[21.12.2015]
КІНОФЕСТИВАЛЬ ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА (0)
[12.10.2015]
5-8 ЛИСТОПАДА ВІДБУДЕТЬСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКА ВИСТАВКА "УКРАЇНСЬКИЙ СУВЕНІР - 2015. УКРАЇНА - КРАЇНА МАЙСТРІВ" (0)
[06.10.2015]
ГОСТИННО ЗАПРОШУЄМО НА КІНОФЕСТ-ПРЕЗЕНТАЦІЮ НАРОДНОЇ КІНОСТУДІЇ «МАЛЬВИ» (0)
[28.09.2015]
МІЖНАРОДНИЙ КНИЖКОВИЙ ЯРМАРОК (0)
[25.09.2015]
28 ВЕРЕСНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО САЙТА «ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО» (0)

Форма входу

Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Новини управління

Черкаська обласна державна адміністрація © 2018