Цього року купальські дійства пройшли майже в усіх районах області – люди різного віку збиралися біля води, стрибали через багаття, ворожили на вінках. Та, мабуть, найяскравіші народні гуляння відбулися в дендропарку "Софіївка" в м. Умані та в с. Степанці Канівського району.

 

Традиції відзначення християнського свята Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, що сьогодні збігається зі святом Івана Купала, надзвичайно багаті. Тому гуляння і в Умані, і в Канівському районі були дуже самобутніми і, головне, не схожими одне на одне. Хоча, звісно, спільна символіка збереглася і там, і там.

 

 

Найбільш поширені образи – вода і вогонь. У прадавні часи вони осмислювалися як метафора чоловіка і жінки, що вступають до шлюбу. Саме тому в Іванову ніч настільки популярними є еротичні забавки, тісно пов’язані з любовною магією – ворожінням на одруження, на майбутнього чоловіка. Любовна тема постійно звучала й у піснях, що супроводжували дарування вінка. Крім того, вода набувала особливої сили, і людина могла в цю ніч отримати від неї здоров’я, красу, зняти порчу і пристріт. А вогонь забезпечував учасників обряду силою запліднення, тому через вогнище стрибали не лише дівчата, а й жінки, які хотіли народити дитину.

 

 

Саме ці два образи стали центром театралізованого дійства, підготованого студентами Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини в "Софіївці" на Площі зборів. Поетичні краєвиди парку відмінно доповнили стилізовану фольклорну виставу, у якій дівчата водили хороводи довкола купалиці, пускали вінки на воду, хлопці котили до води палаюче колесо й топили його. Кульмінацією стали запальні стрибки через купальське вогнище. Загалом, через нього можуть стрибати всі, проходячи у такий спосіб своєрідний ритуал очищення. У давні часи вважалося, що закохані пари повинні стрибати удвох: якщо хлопець і дівчина, стрибаючи, не розімкнуть рук, згодом вони поберуться.

 

 

Народне гуляння в Умані відвідали керівники області, у тому числі голова обласної державної адміністрації, Герой України С. Б. Тулуб та голова обласної ради В. П. Черняк. Молоді прекрасні дівчати у костюмах мавок презентували високим гостям та їхнім коханим особливий подарунок – розкішні купальські вінки. У таких подарунків особливе призначення – вінки довго зберігають вкладену в них у купальську ніч містичну силу, що береже здоров’я, особисте щастя власника та захищає його від підступів та злого ока.

 

  

 

Загалом, здійснювані напередодні і в день Івана Купала обряди часто пов’язують з оберігаючою магією та захистом від капостей нечистої сили. А нечистій силі в такий день є де розгулятися. Недаремно ніч з 6-го на 7-ме вважається найвдалішим часом для пошуків скарбів – на короткий термін вони стають видимими. Скарби слугують своєрідною приманкою, на яку біси й демони ловлять довірливих людей. Талісманом проти нечистої сили служить фантастична квітка папороті. Вірили, що вона розцвітає в глухому лісі, де не чути півнячого крику. Людина, що зможе її зірвати, впізнає мову тварин і птахів, бачитиме силу рослин, їй стануть відомі всі скарби, вона зможе перетворюватися не невидимку тощо. Утім, усі ці дари – теж від лукавого. Полум’яна квітка може принести багатство і знання, та не приносить володарю щастя.

 

Образи нечистої сили, що у казкову ніч виходить на землю, найрізноманітніші. В обрядах на Івана Купала особливості народного православ’я тісно переплелися з особливостями європейської демонології та язичництва.

 

Так, на обласному фольклорному святі "Ой на Івана, та й на Купала" у с. Степанцях можна було зустріти русалок і водяника. Аби вони не пустували, не перекидали вінків, хлопці та дівчата співали для них традиційні пісні й виконували танки. Та й загалом, для цьогорічного обласного свята ціле театралізоване дійство приготували творчі колективи Канівського районного та Степанецького сільського Будинків культури, гумористи та численні артисти-аматори інших сіл району, колективи Звенигородського, Городищенського районів та міста Умані.

 

Крім уже згаданих фольклорних демонічних образів, у Степанцях можна було побачити і поганських богів – бога весни й тепла Леля та богиню річок Дану. Дівчина, в образі останньої, запалила вогонь, насипаючи на нього сухі трави. Це безкровна жертва володареві неба Дажбогу та володареві блискавок Перунові. А хлопець-Лель допоміг вгамувати русалок та мавок.

 

 

Також у Степанцях усіх бажаючих долучитися до прадавнього народного свята чудовою виставкою виробів майстрів декоративно-прикладного мистецтва Канівського району розважили Чуйкова Ірина Кузьмівна (вінкоплетіння) та Мозгова Галина Іванівна (вишивка) з селища Степанецьке, Северин Валентина Олексіївна (вишивка) з Келеберди, дві вишивальниці Колісник Віра Іванівна та Панченко Галина Пантелеймонівна з Мартинівки.

 

У Купальську ніч, за народними віруваннями, природа досягає піку розквіту. Тому раніше було прийнято збирати цілющі рослини, що набували в цей час максимальної сили, та рослини, необхідні для ворожіння. Зазвичай їх збирали жінки, оголені чи в самих сорочках, з розплетеними косами. Для ворожіння збирали перестріч, набір з "дванадцяти трав з дванадцяти полів". Цьогорічна погода сприяла для таких корисних експедицій. Дощі поступилися місцем тихій зоряній ночі, щоб дати можливість розпалити справжнє купальське вогнище, пошукати заповітну квітку папороті – взяти участь у найкрасивіших українських народних обрядах.