У сучасному умовному календарі визначних дат України перше місце за правом належить річниці перепоховання праху Т. Г. Шевченка на Чернечій горі в м. Каневі. Щорічно 22 травня на Тарасову гору з’їжджаються небайдужі з усієї держави та з-за кордону, аби ще раз вшанувати пам’ять людини, ім’я якої завжди звучить після згадки про Україну. 2012-ий не став винятком – 151 рік тому в Каневі Тарас знайшов місце останнього спочинку, і сьогодні сюди прийшли сотні людей.
Почалися урочисті заходи з молебню і запалення свічок в Успенському Соборі. Потім усі бажаючі могли долучитися до пішої ходи від собору до гори і покласти квіти до підніжжя пам’ятника Т. Г. Шевченку. Цього року участь у покладанні та офіційній частині, крім голови облдержадміністрації, Героя України С. Б. Тулуба, взяла радник Президента України – керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України Г. М. Герман.
А вже після офіційної частини для гостей пройшов культурно-мистецький захід – концерт за участю читців, Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Г. Г. Верьовки, Черкаського академічного заслуженого українського народного хору, Канівського училища культури і мистецтв.
І, звісно, куди ж без традиційного українського ярмарку: свої найкращі вироби – іграшки із соломи й глини, сувеніри, витинанки, вироби з розпису на дереві, ткацтва, вишивки, живопису, гончарства, бісероплетіння тощо – представили майстри декоративно-прикладного мистецтва України та Черкащини.
Та безперечно, головною принадою заходу була творчість Тараса Григоровича Шевченка. Його вірші вважаються канонічними, але щоразу звучать по-новому – залежно від того, хто їх читає, співає, який контекст їх супроводжує. 22 травня 2012 року твори Тараса звучали по-різному: урочисто, пронизливо, трагічно, м’яко, пророче... Їх читали переможці обласного конкурсу читців, присвяченого 198-й річниці від дня народження Т. Г. Шевченка – уривки з поем, літературно-музичні композиції, окремі твори. Їх вічні ноти лунали у творах бандуристів, що зустрічали учасників традиційної пішої ходи на майданчиках біля східців на Тарасову гору. Їх співали найкращі професійні творчі колективи країни і повторювали учасники урочистостей. І так одностайно, єдиним поривом промовлялися-проспівувалися ті священні слова, що їх луна, мабуть, і досі звучить понад схилами Дніпра...
|