Під таким гаслом пройшов літературно-мистецький вечір з нагоди 77-річчя від дня народження нашого земляка, видатного поета, журналіста Василя Симоненка. Представники творчої інтелігенції міста – письменники, журналісти, палкі шанувальники його творчості – зібралися цього дня в приміщенні Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

 

Цього разу на присутніх чекало багато приємних сюрпризів. Так, вони змогли переглянути документальну стрічку В. Артеменка та І. Дзюби, в якій мати поета Ганна Федорівна читала вірші свого геніального сина. Фільм, до речі, увійшов до диску, що став вагомим доповненням презентованого на вечорі однотомника віршів Симоненка під символічною назвою "Зажинок".

 

Глядачів зачарували своїм неповторним співом тріо "Барви" та тріо бандуристок "Мальви" Черкаської обласної ради, у виконанні яких прозвучали пісні на вірші Василя Симоненка.

 

 

Натхненну спрагу творчості поету дарувало кохання, іноді непрохане і неждане, іноді спокійне й довгоочікуване. Усі ці переживання втілилися в інтимну лірику, яка прозвучала на вечорі. Вірші про кохання палко, пристрасно читали вихованці заслуженої артистки України Тамари Власенко – студенти Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького. А сама артистка змусила глядачів затамувати подих, коли виконала баладу В. Симоненка "Весілля Опанаса Крокви".

 

Власні вірші зі збірки "І ангел з автоматом на плечі" читав цьогорічний лауреат премії ім. В. Симоненка Леонід Даценко.

 

Так, у колі однодумців, минула традиційна зустріч з творчістю видатного сина української землі – Василя Симоненка. І кожен присутній у залі зміг укотре переконатися, що вірші геніального поета завжди надихають, хвилюють, спонукають до роздумів і, як дороговказ, ведуть по життю праведним шляхом… Допоки звучать у серцях його проникливі слова, ми віритимемо в щирість і чистоту людського серця, у заповітне. А він, навічно молодий, палкий і пронизливий, як полум’я, як свіжий вітер, житиме серед нас.