Здавна славиться наша Уманщина талановитими земляками: письменниками, музикантами, скульпторами, художниками, народними майстрами.

Своєрідна енергетика старовинного міста є джерелом творчості майстрів різних жанрів мистецтва, роботи яких неодноразово експонувались в Художньому музеї.

Нещодавно в Художньому музеї міста експонувалась персональна виставка Олександра Шевчука «Матеріалізація почуттів у скульптурі», яка стала вагомою подією в культурному житті Умані.

Творчість О.Шевчука успішно розвивається на межі мистецтв – архітектури, живопису і скульптури. Саме в скульптурі проявилось його філософське осмислення основ життя. Скульптор говорить не словами, а пластикою. Його композиції сформовані за допомогою складних інструментів душі, які щоразу відкривають нові грані його образно-асоціативного і пластичного мислення.

Олександр Степанович народився в Умані в 1957 році. Одночасно закінчив середню школу та художню студію, де протягом десяти років навчався у талановитого художника-педагога Корнелія Мікіндо. Саме в ізостудії, за словами Шевчука він навчався не тільки техніці малюнку, а й філософії споглядання і вивчення життя, творчому ставленню до всього, що воно дарує. Закінчивши школу та ізостудію, він зрозумів, що його доля – творчість. А відтак, обрав навчання у Львівському архітектурному інституті. Після інституту працює в головному управлінні архітектури міста Умані, та обіймає посаду керівника будівельних організацій. Паралельно займається мистецтвом, бере участь у різних конкурсах, займається виставковою діяльністю.

Перша персональна виставка О.Шевчука «Графіка. Живопис. Скульптура.» відбулась у 2008 році в Державному історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань».

Восени 2009 року в Києві відбулась його персональна виставка «Асоціації».

Цьогорічна осіння виставка О.Шевчука «Матеріалізація почуттів у скульптурі» викликає у відвідувачів Художнього музею неабиякий інтерес.

Характерною особливістю творчості майстра є поєднання великої та малої форм. Це доказ того, що автор володіє мовою форми. Його композиції в об’ємно-просторовому вирішенні є цікавими і неповторними. Різні складові елементи доповнюють один одного. Деякі скульптури, на думку уманчан і самого автора можна створити для паркових композицій та скверів.

Автор скульптурних робіт вважає, що іноді його стимулює пластична ідея, яка саморозвивається як зерно. Ідея отримує підтвердження в природних формах як-то дерево, камінь. Іноді сама модель диктує необхідність виділити пластичне ядро. Важливо, коли в тобі є відповідний резонанс – відчуття образу. А далі матеріалізувати його в скульптурі.

Так, композиція «Світобудова» говорить про триєдність світу: матерія в атомах і молекулах, світ людини – його життєвий шлях та духовний світ (емоції, ідеї, душа). Кожен із цих світів знаходиться в яйці, символі існування всього живого.

Композиція «Ab ovo» (Від яйця) символізує зародження життя на землі. Вінцем еволюційного процесу є поява людини. А починалося все від яйця – «Ab ovo» з латини.

На такому широкому просторі ідей та роботи з різним природним матеріалом, автор зберігає свою духовність і мораль, відтворюючи свої емоції та світовідчуття через різноманітну скульптурну пластику. Так, в скульптурних творах «Україно моя!», «Дім, де тебе чекають», «Зародження України», «Птах-охоронець» автор, крізь призму власної інтерпретації, виражає риси українського етносу, поєднуючи для створення образу дерево, камінь, метал.

Мистецький почерк скульптора-новатора, його філософія буття розкривається через серію бронзових скульптурних творів. Автор боготворить жінку, співає гімн її привабливості, жіночності, продовжувачці роду. Скульптурні твори «4 періоди в житті жінки» розкривають філософію буття через асоціативні образи. У першій скульптурі «Духм’яна і приваблива», автор порівнює жінку з бутоном квітки, яка готова розкритись назустріч коханню. У «Бажаній вагітності», автор відображає зародження нового життя. Третя робота – «Перед пологами». І, нарешті, четверта скульптура – «Я прийшов у цей світ», символізує народження.

Одна із останніх скульптур – «Найвища ланка – оргазм творчості». В ній Олександр Шевчук крім ідеї, втіленої у виразну форму, передає свої почуття, свої емоції, які із силою рвуться назовні. Скульптура, у вигляді масивного ланцюга, символізує творчий шлях, остання ланка якого розриваючись народжує нове Творіння, виплекане Диво. Металопластика та оргскло допомагають через асоціативне мислення презентувати скульптурний витвір.

Цю роботу автор присвятив своїй дружині Аллі, яка є його Музою та надихає на творчість.

Матеріалізовані асоціації Олександра Шевчука заставляють не тільки споглядати, а й вдивлятись, думати, відчувати.