Ювілейна виставка живопису Миколи Сенюти "Обереги – мої береги" відкрилася 11 квітня у Черкаському обласному художньому музеї.

 

З відкриттям виставки художника привітали: заступник голови Черкаської обласної ради Василь Петрович Касян, відповідальний секретар Черкаської обласної організації Національної спілки художників України заслужений художник України Іван Васильович Фізер, директор Черкаського музею "Кобзаря" Т. Г. Шевченка Ольга Михайлівна Шарапа, а також черкаські художники, друзі автора виставки.

 

Музичний дарунок присутнім підготували учасники тріо "Барви" об’єднання художніх колективів Черкаської обласної ради у складі Наталії Сайченко, Наталії Супрун та Тетяни Хоменко.

 

 

Черкаський живописець, член Національної Спілки художників України Микола Михайлович Сенюта належить до тих митців, які прийшли у мистецтво наприкінці 80-х років ХХ століття і своєю творчістю прагнули утвердити національну самосвідомість українського народу.

 

Народився Микола Сенюта 9 квітня 1962 року в селі Велика Горожанка Миколаївського району на Львівщині. Дитинство провів на Черкащині, у селі Стеблеві Корсунь-Шевченківського району, де майбутній художник відчув потяг до творчості і створив перші малюнки.

 

У 1986 році закінчив Черкаський державний педагогічний інститут. Перевагу віддавав графіці, зокрема акварелі.

 

У 1990 році Сенюта прийшов на роботу у виробничі майстерні Черкаської обласної організації Спілки художників України. Член Національної Спілки художників України з 2003 року.

 

Сьогоднішня ювілейна виставка – ретроспективна, охоплює майже 20-річний часовий інтервал і дає можливість простежити еволюцію творчості художника. Від авангардних картин ("Легенда" 1990 р.) до суто реалістичних ("Портрет Т. Г. Шевченка" 2012 р.).

 

Понад 40 картин Миколи Сенюти демонструють неповторний авторський стиль з яскраво вираженою національною ознакою. Це живописні українські краєвиди, серія робіт, написаних у наївному стилі, портрети, натюрморти.

 

 

На формування живописного бачення Миколи Сенюти відчутно вплинули друзі – митці Василь Цимбал, Іван Фізер, Іван Лавриненко та… "довкілля". Тому не дивно, що головний жанр, в якому працює художник – це пейзаж в техніці олійного живопису. Невичерпним джерелом натхнення для митця є правічна українська природа – Дніпро з мальовничими берегами, ліс, лани. Представлені на виставці українські краєвиди митця приваблюють композиційною виваженістю, дещо приглушеним колоритом, масштабністю сприйняття, щирістю почуттів.

 

Невід’ємною складовою творчості митця є картини з поетично-метафоричною трактовкою: "Зустріч", "Доля", "Берегиня Дніпра" та інші. Вартий особливої уваги "Мамай" 2012 р., в якому митець звертається до народної картини і в притаманній йому манері вирішує класичний образ козака. Зображення Мамая нагадує про козацький родовід художника.

 

Працює художник і в жанрах натюрморту і портрету, в яких свій відбиток знаходить і національний дух, і неповторний авторський стиль.