25 квітня у Черкаському обласному
художньому музеї відкрилась виставка творів Івана Кулика(1923-1995) до 90-річчя від дня
народження митця. На заході були присутні черкаські художники, творча молодь.
Іван Онисимович Кулик відноситься до
когорти «шістдесятників» — вчених, письменників, художників, які відзначалися
непримиренністю до ідеологічного диктату, повагою до особистості, прихильністю
до національних культурних цінностей, ідеалів свободи. Йому довелося працювати
поруч з такими митцями як В. Зарецький, один з лідерів шістдесятницького
руху в українському образотворчому мистецтві; з А. Горською, Г. Синицею, Б. Плаксієм, Г. Зубченко та ін.
Народився Іван Кулик 30 квітня
1923 р. в с. Моринці Звенигородського району. Після закінчення школи в 1940 році
навчався в Київському педагогічному інституті. У 1946 році вступив до
Київського училища прикладного мистецтва на факультет альфрейного живопису,
який закінчив на «відмінно». У 1948 — 1955 р.р. навчався у Київському державному художньому інституті в
майстерні одного з корифеїв українського образотворчого мистецтва
К. Трохименка. Його вчителями були також Т. Яблонська та
В. Черніков. Від своїх знаменитих вчителів перейняв Іван Онисимович любов
до села, рідної природи.
Після закінчення інституту Івана
Кулика направили на роботу до м. Станіслав (тепер Івано-Франківськ). У1962 році
його став членом Спілки художників.
У 1965-66 р.р. Іван Кулик брав участь у
створенні комплексу мозаїк площею 220 кв. м. в Донецькій школі №5. Створюючи
їх, авторський колектив (керівник Г. Синиця) виходив з джерел
українського народного мистецтва, а тому мозаїки їхні глибоко національні і
сучасні
З 1966 р. він живе і працює в
Черкасах.
У рідних Моринцях в старенькій хаті
Іван Онисимович створив етнографічний музей. Крім того, Іван Кулик
організовував і брав участь у різних краєзнавчих і етнографічних експедиціях,
записував старовинні пісні, приказки, продовжував писати старі українські хатки
під солом’яними стріхами, церкви, фортеці.
Найулюбленіша тема художника — краєвид. Його пейзажі
ваблять різноманітністю мотивів й щирістю почуттів. Він писав лише те, що було
йому дорогим і близьким.
В кінці 1980-х років однією з
провідних тем творчості І. Кулика стала Шевченкіана. Художник відтворює
природні та рукотворні пам’ятки, що пов’язані з іменем Т. Г. Шевченка.
У 1973 році його звинуватили в
українському буржуазному націоналізмі, спотворенні радянської дійсності і
виключили на 15 років із Спілки художників. Йому було відмовлено у творчих
замовленнях, не приймалися на виставки його роботи. У 1995 році художника не
стало.
Після себе митець залишив понад 500 робіт: пейзажі,
портрети, побутові картини, натюрморти. Його твори представлені в приватних колекціях
Німеччини, Канади, США, Росії, в музеях, установах та приватних колекціях
України. Художник брав участь в багатьох обласних, республіканських виставках.
Весь свій самобутній талант Іван
Онисимович. Кулик віддав розвиткові українського національного
образотворчого мистецтва на Черкащині і залишив помітний слід в її історії. На виставці, присвяченій
90-річчю від дня народження митця, представлено 30 творів з колекції
Черкаського обласного художнього музею та з колекції Черкаського міського
будинку культури ім. І. Кулика.
|