Пісня – це голос і душа народу. Яка мати не співала пісень над колискою дитини? Народна творчість, народне пісенне мистецтво – потужне духовне джерело. Чистими краплинами б’є з нього жива вода, що дає силу йти далі, розраджує в горі та в смутку, помножує радість. З цього джерела ми черпаємо скарби народної мудрості. Однією з яскравих ілюстрацій краси та багатства народної творчості стало неперевершене дійство, яке відбулося в Корсунь-Шевченківському районному Будинку культури в день православної Трійці, що надало святу особливого сакраментального забарвлення.

 

 

Корсунчан радували солісти народного ансамблю української музики "Роксоланія" – студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Десик Ганна, Ярина Дронь та наша землячка Марія Квітка. Художній керівник ансамблю – заслужений працівник культури, професор кафедри фольклористики Іван Павленко. Ансамбль "Роксоланія" брав участь як у всеукраїнських, так і в міжнародних фольклорних фестивалях. Вони неодноразово представляли нашу культуру в Японії, Туреччині, Польщі, Словаччині, Росії. Їхній репертуар налічує близько чотирьохсот пісень. А на свято Трійці солісти ансамблю "Роксоланія" спільно з працівниками РБК продемонстрували корсунчанам фрагменти фольклорної спадщини нашого народу.

 

Трійця, Зелені свята – велике свято для всього народу. Відомо, що в ці дні існує обряд водіння Куста. Це своєрідне колядування, тільки літнє. "Кого куст минає, той щастя немає!" Були представлені обрядові пісні з цієї тематики.

 

 

Святкуючи весняне пробудження й запліднення землі, люди самі відчували потяг до кохання, створення сім’ї, продовження роду. Шлюб і сім’я належать до тих реалій громадського устрою, що виникли ще в первісному суспільстві і донині залишаються актуальними. Вважалося, що шлюб буде щасливим тільки в тому випадку, коли молоді та їхня численна рідня виконають певні ритуали з походами, танцями, піснями, діями, примовками тощо. Тож, дівчата на сцені відтворили один із найдраматичніших моментів весільної драми – урочистий обряд підготовки нареченої до шлюбу – наряджання. Головні герої якої: мати (Л. Шевченко), батько (А. Зозуля) і дівчина (В. Лазарєва).

 

 

Не оминули учасники свята важливий духовний пласт нашої традиції, а саме – поховальну обрядовість, адже людина живе і пам’ятає: "За сонцем тінь, за кожним – смерть". Псалми є свідченням глибокої віри наших предків. Існують звичаї, заведені з діда-прадіда, – турбота живих й останні клопоти, почесті померлому, щоб усі обрядові дії принесли заспокоєння його душі і легкою була дорога на той світ. Тут, на землі, людина гостювала, а туди збирається навічно. Такі пісні дівчата донесли до глядача в напівтемряві, із запаленими свічками…

 

Українські народні пісні мають чудову здатність окрилювати поривання, надихати в праці, овіювати радістю відпочинок, розраджувати у праці, омивати душевні болі, множити силу в боротьбі. На завершення для глядачів, пропонувалися деякі пісні з найкращих зразків пісенної традиції України.

 

Радісно на серці було в цей день усім, хто прийшов подивитися на свято і поринути в далеке минуле наших пращурів, відчути той настрій, ті емоції...

 

Наприкінці заходу Марія Квітка подякувала своїм землякам за підтримку творчості ансамблю. А від протоієрея Іоана Налапка від імені глядачів лунали теплі слова дівчатам, солістам ансамблю "Роксоланія", за чудовий виступ, за неповторне дійство.

 

 

Тож, хочеться побажати дівчатам сил і наснаги, здоров’я, творчих здобутків і злетів. Співайте, хай ваша пісня дзвенить росяними ранками і зоряними вечорами, наповнюючи життя живильним світлом мистецтва. Несіть в люди красу української народної пісні!