Незвична і дуже креативна виставка «Краса вб’є світ» відкрилася 15 грудня у Черкаському обласному художньому музеї. Двох черкаських митців, яскравих творчих індивідуальностей – інсталятора Олександра Дувінського і графіка Здур Бобіча – об’єднав спільний проект під гучною назвою «Краса вб’є світ». Бобіч цю тематику передає в колористичних роботах – експресивних за змістом і манерою виконання. Доповненням виступає скульптура-світильник Олександра Дувінського, змонтована посеред залу – такий собі парафраз відомого класичного сюжету: Ахілл вбиває Гектора.   Але образи постають під іншим кутом зору, з присутнім елементом іронії, змінюючи погляд на світ, оголюючи проблему, у цьому випадку проблему краси, яка в сучасному світі виступає як штучний замінник, псевдокраса, пластмасовість, несмак. В основі постала концепція, втілена з метою відкрити очі, показати інший бік суспільної норми.

 

Культура ХІХ-го століття – культура «канделябру» – у ХХ столітті впала під тиском культури «електричної». Світло стало яскравішим, оголюючи недомовленості і напівтони, «темні місця» і табу. Зникли супровідні явища, які народжували поняття «краса». Емпіреї, де вона мешкала, і її небесна локальність, її елітарність повністю зникли, у результаті чого її замінили доступність і масовість. Розчинившись в океані тиражності й медійної багатоликості, «краса» перевтілилась у властивість вічно мінливої субстанції, стала невиразним дзеркалом рухомої кривизни. Художник Здур Бобіч досліджує це «дзеркало» і образи, що снують у ньому. Це не конкретний образ, а феномен «дзеркала», і передання цього феномену більше цікавить художника.

 

 

Олександра Дувінського, у контексті поставленої теми, зацікавив парадокс знищення світу заради володіння красою. Краса Єлени Прекрасної, незаперечна краса британської культури, краса граду Петрова на кістках кріпаків, не кажучи вже про красу нібелунгів і нордичних аріїв... Остання «краса», перед якою стоїть світ – краса глобального наростаючого споживання. Герої його скульптур створені з матеріалів, що утворюють побутову ауру нашого світу, підданого перманентному ремонту, оновленню, підчистці в гонитві за красою. Полярність цих героїв класична: хто бачить себе світочем, шанує свого супротивника в його ж недосконалості... Лампочка проти канделябра.