Персональна виставка Павла Солощенка

Черкаський художній музей запрошує відвідати виставку Павла Миколайовича Солощенка, талановитого художника, що мислить, відчуває і вміє передати свої думки і відчуття. Митець працює у різних жанрах: майстерною живописною і графічною мовою творить натюрморти, пейзажі і портрети. Виставка презентує понад 80 робіт, кожна з яких має своє символічне значення, свій шифр, а тому провадить своєрідний діалог з реципієнтом і спонукає до безлічі інтерпретацій зображеного.[

Однак виставка є не просто символічною, а й натхненно-одухотвореною; презентує, без сумніву, інтелігентний живопис – адже кожен рух пензля, кожен мазок зроблений дуже точно, з розумом і душею. Цікаво, як без відчуття одноденності художник майстерно поєднує у роботах актуальне і вічне, мирське і священне.

На полотнах Павла Миколайовича переважають легкі, спокійні та водночас насичені відтінки кольорів. Реалістичність зображеного мимоволі переносить у місця, які пропонує художник, – нескінченне узбережжя моря, по-особливому чарівні гірські вершини й таємнича природа українських лісів. Певним чином роботи митця навіть допомагають краще відчути себе і світ довкола.

Сам автор говорить про себе і виставку наступне:

«Народився на Слобожанщині… Змалку «чув» красу України. Любив Бога, малювання і річку Берестову. І чорний свіжий хліб (черствого тоді ще не було…).

У 10 років поїхав з України. Заполяр’я, Далекий Схід, Донбас. Гуртки малювання, студії, Заочний Народний Університет Мистецтв у Москві, а після флоту – факультет графіки Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова (Львів). Інтенсивна праця олією, олівцями. Батьки підтримували. Відбулися перші виставки у містах Сєверодонецьк, Луганськ, згодом і в столиці – Києві.

Остання персональна виставка була в 1973 році – і пауза більш, ніж на 20 років. З одного боку «кромешный» социалізм, з іншого – глибокі християнські переконання. Перейшов на архітектурний і промисловий дизайн, аж до днів, коли дизайн «засох», бо зникла промисловість...

Щось всередині почало оживати. Вже в Черкасах, куди переїхав услід за батьками, «відчув» акварель. Сотні невеликих акварелей розійшлися по всьому світу: США, Канада, Росія, Ізраїль, навіть в Австралію, здається, щось попало. Трохи зачепилося в Україні.

Згодом розмір і змістовність акварелей збільшилися, за кілька років вийшло 4 персональних виставки у Черкасах і одна в українській баптистській церкві у Філадельфії (США).

Років зо два тому Бог (без перебільшень) дав прорив. У найбільш складній після тривалого «мовчання» техніці – олії. Це те, що ви бачите зараз. Акварелі – з більш ранніх часів. Дякую, що прийшли. Буду вдячний за правдиві відгуки.

Слава Богу, що усе це вдалося зробити!»

Виставка діє з 14 серпня до 14 вересня 2014 року.