Пензель справжнього майстра здатний перетворити об’єкт уваги у витвір високого мистецтва.

До таких майстрів належить уманська художниця Ганна Вахламова, відома як автор чудових акварелей і олійних полотен, які позначені яскравим і своєрідним талантом поетично-ліричного письма. Відчувати приналежність до власної землі, розуміти її красу, пізнавати, пропускати її крізь себе, збагачуючись,– так художниця живе і творить своє мистецтво. Народилася Ганна Семенівна в м. Умані. Ще з дитинства серйозно захопилася малюванням та, що без цього не зможе жити, зрозумла набагато пізніше. А поки із дитячою цікавістю відвідувала художню студію міського Будинку культури під керівництвом Корнія Мікіндо. Тоді, у 60-х роках, це був один з найкращих провінційних дитячих мистецьких закладів. Саме Корнію Генріховичу, талановитому вчителеві, Вахламова висловить слова вдячності поетичними рядками:

Після закінчення школи художниця за настановою К.Г.Мікіндо вступила до Київського інженерно-будівельного інституту на архітектурний факультет. Закінчивши, працювала архітектором. В «буремні 90-і», після розпаду Радянського Союзу, Аня втратила роботу, і разом з родиною повернулася до рідного міста. Тільки тоді в скрутні хвилини, вона згадала, що «вміє» малювати. Згадала слова старого вчителя: «Можливо художником ти і не будеш, але мистецтво в нелегкий час тобі допоможе». Його слова були ніби пророчими.

 

Діставши акварельні фарби і шкільний мольберт, Ганна Вахламова зранку, іноді до пізнього вечора, згадуючи «прописні істини» акварельного малярства, відтворювала паркові куточки на софіївському пленері. Вона стала першою художницею, що представила своє мистецтво на алеї Софіївського парку. Роботами захоплювалися українські та зарубіжні туристи і вмить розкуповували її картини. Зараз акварелі мисткині знаходяться в приватних колекціях не тільки України, а й Росії, Польщі, Франції, Австралії і ін. Сьогодення Ганни Вахламової – це приватна архітектурна майстерня, участь у різних мистецьких виставках нашого міста.

 

Нещодавно художній музей з успіхом презентував чергову персональну виставку «малярських досягнень» Ганни Вахламової. Експозиція представляє пейзажі, квіткові композиції та натюрморти, написані акварельними та олійними фарбами і об’єднані під ліричною назвою «Квіткова мить». Картини авторки відкривають перед глядачем просту істину, що краса і поезія – навколо нас, у звичному плині повсякденності, у природі. Художниці вдається розгледіти, а найголовніше – виказати в кольорах неймовірне багатство нюансів природи. І в цьому її допомагає поетичне сприйняття навколишнього світу. Палітра, легкість пензля, щирість – усе сприяє відвертому, душевному спілкуванню з глядачем.

 

Важливий етап у творчості художниці пов'язаний із пейзажним жанром. Її творча майстерність яскраво проявилася, передусім, в численних малоформатних акварельних камерних краєвидах Софіївського парку. Акварельні аркуші «Зима в Софіївці», «Осінній мотив», «Софіївка. Площа зборів», «Долина велетнів», «Павільйон флори», «Грот Венери», «Китайська альтанка» і ін. ведуть нас у світ античних легенд і полонять своїм витонченим ліризмом, трепетною чуттєвістю, вишуканою поетичністю.

 

Роздумами над пережитим, над часом, що минув, наповнені архітектурні краєвиди художниці. В них – захоплення романтикою старовини через сучасне світовідчуття, ностальгія за втраченою гармонією і духовністю. Зображення пам’яток архітектури в її творах сповнені особливої принади, вони співмірні з людиною, не тиснуть, не пригнічують, а ваблять і пестять око та серце своїми ясними і гармонійними пропорціями. В кращих творах цього циклу «Будинок мого дитинства», «Рідне місто», «Літній день», «Старий будинок», «Весна на вулиці Шмідта» художниця відмовляється від бездумного копіювання натури, вона прагне до відтворення неповторної атмосфери і особливого аромату минулих історичних епох.

 

Якщо пейзаж – це загальний образ міста чи його мальовничого куточка, то композиції і натюрморти з квітів для Ганни Семенівни є засобом передачі людських вражень та почуттів. Її завжди вабив розмаїтий за кольором світ квітів. У ньому авторка і чуйна, і спостережлива, і закохана у природу. Вона милується квітами, пише їх із щирим задоволенням, відпочиваючи від буденності, переходячи в світ краси, але миттєвої, швидкоплинної. І щоб продовжити цю чудову неперевершену мить, відтворює квіти в своїх роботах.

 

Часто – це пишні букети з поєднанням трьох, чотирьох яскравих кольорів, їх плями перетікають одна в одну, творячи цілісну композицію («Польовий букет», «Літо», «Жовті квіти», «Лілеї»). З білого тла картини «Земля квітує» – виринають блакитні, фіолетові волошки, серед яких свіжими, рожевими плямами домінують півонії, немов нове життя, яке народжує земля.

 

Вахламова володіє дивовижними можливостями техніки акварельного письма по мокрому. Образотворчі форми її робіт то напружено динамічні, то заспокійливо врівноважені.

 

Вона наносить акварельні фарби на зволожений папір легким, прозорим мазком – розтікаючись, фарби дають нові відтінки і тим збагачують картину. Ця стихія діє не підвладно авторці, але колористика набуває небувалої вишуканості. Вражаючої краси, завдяки цій техніці, набули твори: «Бузок», «Сині і рожеві лілії», «Маки», «Кульбаба».

 

Велика серія композицій присвячена півникам та нарцисам. Мисткиня настільки зачарована природою довершеності цих квітів. Вона вміє побачити «душу», «характер» в тендітності і недовговічності ніжних пелюсток («Сині і жовті півники», «Півники», «Ранкові квіти», «Нарциси», «Композиція з нарцисами»).

 

На відміну від акварельних композицій олійні композиції та натюрморти мають іншу зображальну форму. Збільшується формат твору, що дає змогу точніше розробляти емоційні характеристики, насиченішим стає колір, чіткішими обриси предметів. Вахламова олійні роботи пише на нейтральному тлі, підкреслюючи внутрішнє життя предметів. Вона зачаровується колірними відблисками і світловими рефлексами в творах «Букет на столі», «Соняшники», «Півонія в глечику», «Жовті ромашки», «Дарунок літа», «Букет для нареченої». Тут ніби переплелись фантазія і реальність у рухливих зелених, червоних, синіх, жовтих соковитих мазках, якими віртуозно виліплені рослини, багато емоцій, внутрішньої динаміки. Інший настрій у серії натюрмортів з бузком: «Бузок на столі», «Бузок у скляній вазі», «Бузковий настрій», які написані відчутно і вагомо, заповнюючи майже всю площину полотна, ніби пропонуючи вдихнути приголомшливий запах весни.

 

Про Ганну Вахламову можна розповідати безупину, бо її творчість вражає тонким відчуттям побаченого і пережитого, відтвореного на полотні з любов’ю і художньою переконливістю. Симпатична жінка, весела, відкрита, щира, чудовий знавець архітектурної справи, живописець і поетеса. В 1996 році вийшла збірочка її ліричних творів «Острів кохання». Ілюстрації до книги (графічні малюнки) виконані авторкою. На її вірші покладено музику і записано три пісні: «Пісня про Софіївку», «Квіткова мить» і «Пісня про Умань».

 

Виставку «Квіткова мить» відвідали вже сотні глядачів, які в захопленні від творчості Ганни Вахламової, тому що кожна з її картин несе особливу чисту, позитивну ауру добра, гармонії і радості.