Спів солов’я у залитому місячним сяйвом саду, шум дозрілого колосся на українському лані, тисячолітня туга народу за свободою, красою, справедливістю, грайлива мелодика національних жартівливих пісень... Усі ці образи й відтінки передати в музиці, вокалі, танці може лише творчий колектив найвищого рівня професіоналізму. Такий, як Черкаський академічний заслужений український народний хор. І саме цим невідчутним на дотик символам української душі аплодували слухачі в Білостоку, Ганівцях, Бєльську-Підляському – тобто в усіх польських містах, де встиг виступити Черкаський хор у межах фестивалю "Підляська осінь ХХ". Важко собі уявити кращу презентацію національної культури на міжнародній сцені.

 

За більш ніж півстолітню історію існування Черкаський академічний заслужений український народний хор зумів стати справжнім улюбленцем української публіки. Це легко пояснити цілим сузір’ям видатних композиторів, поетів-піснярів, вокалістів, які свого часу співпрацювали з колективом. Багато артистів і керівників хору були удостоєні почесних звань. Серед них варто назвати: народних артистів України Анатолія Авдієвського, Раїсу Кириченко, Ольгу Павловську, Євгена Кухарця, Анатолія Пашкевича, Олександра Стадника, Валентина Пивоварова; заслужених артистів України Євгенію Крикун, Петра Савчука, Валентина Головченка, Івана Черненка та багатьох інших, – усього 10 народних артистів та понад 20 заслужених артистів України. Нарешті, сам творчий колектив може похвалитися найпрестижнішою національною нагородою у сфері культури і мистецтва – у 1981 році йому було присуджено Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка (тоді вона називалася Державною).

 

Утім, усі ці гучні державні нагороди та відзнаки – лише дзеркало, яке відображає безмежну любов і трепетне ставлення української публіки до майстрів хорового й хореографічного мистецтва. З перших років існування колектив славиться репутацією неповторно самобутнього, такого, що черпає творче натхнення з народних джерел, оздоблюючи перлини співочого фольклору мистецтвом класики. Саме завдяки цій глибинній, живій і міцній народній основі, чутній у піснях нашого хору, слухачі відчувають під час його виступів справжній апофеоз краси народної пісні. Недаремно з’явилася навіть промовка: "Хлібне зерно впізнають по колосу, а Черкаський хор – по голосу".

 

За роки творчого життя колективу його репертуар поповнився сотнями найкращих ліричних, обрядових, побутових народних пісень. Кожна пісня або вокально-хореографічна композиція розповідає про історію і культуру України й оживлює картини з народного побуту: "чумаки на ярмарку", "хороводи хлопців та дівчат в ніч на Івана Купала", "гуляння на зелені весняні свята" і т. ін.

 

  

 

Прикметно, що ця "співпраця" зі скарбницею фольклору, якщо можна так сказати, – "взаємовигідна". Деякі пісні, написані й виконані в різні роки керівниками та артистами хору, стали воістину народними. (Чи не найвища похвала авторам, коли прості люди забувають, що пісня "рукотворна" і сприймають її як фольклорну легенду?..) Мова йде, насамперед, про пісню А. Пашкевича та М. Негоди у виконанні народної артистки України Ольги Павловської "Степом, степом", що стала українським реквіємом полеглим у роки Великої Вітчизняної війни. Не менш відомі: "Мамина вишня", "Батькове серце", "Фронтові побратими" А. Пашкевича і Д. Луценка та "Чебреці" А. Пашкевича і В. Гея.

 

Свої найліпші композиції хор представив на найкращих сценах республік колишнього Союзу, Болгарії, Польщі. Але, на жаль, активні гастролі в роки незалежності України лишалися в минулому... До останнього часу. За словами начальника управління культури Черкаської облдержадміністрації Василя Васильовича Марштупи, з такою ситуацією просто не можна було миритися. Тому запрошення на фестиваль "Підляська осінь ХХ" було сприйняте як прекрасний шанс відродити традицію обміну творчим досвідом між найкращим мистецьким колективом Черкащини та іноземними митцями. І його охоче прийняли.

 

Особливе враження на артистів хору, на думку Василя Васильовича. справило те, що в Польщі на приїзд черкаських митців з нетерпінням чекали! З’ясувалося, що на місцевій радіостанції не один рік регулярно крутили на замовлення слухачів старі записи черкаського хору. Тож найновіший диск записів колективу став дуже доречним подарунком. Програму для виступу на фестивалі вибрали святково-оптимістичну: народні пісні в обробці Анатолія Пашкевича, самобутні яскраві танцювальні номери. Перформанс глядачі сприйняли з непідробним захватом – кожен виступ викликав овацію. А під час виконання глибоко символічного для українського народу твору на слова Т. Г. Шевченка "Реве та стогне" зал просто підхоплювався в єдиному пориві.

 

Такий палкий прийом, безперечно, сповнює гордістю за майстерність і потужну харизму черкаського хору. І ще раз нагадує про те, наскільки багатогранним, чуттєвим і якісним є українське мистецтво. Адже саме його традиційні пісні й втілені в хореографію обряди долають будь-які державні й мовні кордони, торуючи шлях до серця кожного слухача.