Микола Чудотворець, архієпископ Мир Лікійських, відомий сьогодні кожному християнину як святий Миколай, заповідав творити людям добро. Усім своїм життям він доводив, що навіть найменшим добрим вчинком, допомогою ближнім, несподіваним приємним дарунком і чужою радістю можна вмить збільшити кількість щасливих людей на землі, а значить, додати Світла у буденне життя. Ці нескладні заповіді стали головною ідеєю народного святкування, розпочатого 19 грудня на Соборній площі Черкас зусиллями облдержадміністрації, творчих колективів Черкащини та майстрів народної творчості. Подія такого масштабу уперше відбувається у нашому місті. Починаючи від Дня святого Миколая протягом грудня і частини січня триватимуть святкові заходи для кожного черкащанина від малого до великого, і вони нікого не залишать байдужим.
Святого Миколая нерідко вважають хранителем домашнього затишку. У біографії дивовижного чоловіка багато випадків, коли він допомагав закоханим поєднатися в родину, нареченим потай дарував посаг, подорожнім підказував шлях до надійного тимчасового притулку в негожу, сповнену небезпеки, ніч. Тому його й досі шанують та люблять в багатьох країнах.
У неділю на Соборній площі й справді панував піднесений настрій. Пахло хвоєю, димом від вогнищ, свіжою деревиною та неторканим снігом. Черкащани зібралися біля найбільшої у місті ялинки, щоб розпочати приготування до улюблених зимових свят – зустрічі Нового року та Різдва Христового. Розкішно вбране пухнасте дерево урочисто засвітили ще 17 грудня, в один вечір з головними ялинками країни, у тому числі й київською, яку особисто «запалив» Президент України Віктор Янукович. У Черкасах новорічним ліхтарикам давали життя усім миром – разом із Дідом Морозом та Снігуронькою, з присутніми містянами, які веселими вигуками дружно зверталися до таємничих духів зими.
Тож 19 грудня вічнозелена красуня, уже вбрана синіми та жовтими вогнями, разом із дітьми вітала святого Миколая. Довкола – атмосфера традиційного українського ярмарку зі збудженим та схвильованим натовпом, символічними товарами, театралізованими забавками. Урочистого настрою присутнім додав протоієрей В’ячеслав, який привітав усіх від імені митрополита Черкаського і Канівського, керівника Черкаської єпархії УПЦ Софронія. Потім під ялинкою зустрілися білосніжні янголята й чорні, наче смола, бісенята. Перші славили Господа й закликали чинити добро, другі – стукотіли зубами від холоду й намагалися викрасти чарівну книгу. А книга та дуже могутня: у ній записані всі дітлахи, які не вередували цілий рік, чекаючи на подарунки від щедрого Миколая. Та до справжньої війни між Добром і Злом справа не дійшла – усе ж таки свято, та ще й яке! Надто багато Світла навколо, щоб Морок мав бодай крихітний шанс. А може, справа в оберегах, що їх дбайливо розклали на прилавках свіжовиструганих ярмаркових будиночків народні майстри? От, наприклад, ціла компанія симпатичних дідуганів різного розміру та у різному одязі. Хто ж вони? Про це ми спитали у смілянської майстрині Ірини Лебідь, власниці оригінального товару.
– Це домовички й домовухи (бо серед цього племені є й жіночки), – посміхнулася автор сувенірів, – хранителі домашнього вогнища, родинного благополуччя. Майструвати їх з мішковини я почала колись для доньки. Багато експериментувала з формою, «начинням». Сьогодні нарешті можу поділитися плодами своєї роботи із черкащанами. Ці невеличкі, але надзвичайно потужні обереги несуть у собі безліч найрізноманітнішої символіки. Скажімо, ось цей кумедний бородань прикрасив свій бриль сонячником – ніжним і традиційним для української культури символом сонця, життєвої енергії, добра та багатства. А тут, – показує майстриня на своїх улюбленців, – ми бачимо волоський горіх – символ прихованої мудрості, довголіття, плодючості. Червоний перчик поруч – символ чоловічої сили та енергії. Ось маленькі підковки – здавна люди вірують, що вони приносять успіх. А цей доброзичливий старигань тримає перед собою маленький мішечок, куди господарі складатимуть зернята, якими на свята засівають домівку, – так можна надовго зберегти те хороше, що зичать нам наші гості. Для кожного дому обереги різні. Та придивіться: на моєму прилавку усі домовички й домовухи неоднакові, у них відмінний вираз очей, посмішки. Не здивуюся, якщо хтось із покупців упізнає серед цих гарненьких оберегів саме свого хатнього духа.
Траплялися біля ялинки й більш легковажні, на перший погляд, товари. На прилавку черкаської майстрині Тимошенко Галини стояли багацько свищиків – традиційних українських музичних іграшок. Кольорові глиняні олені, кози, барани, конячки, коти – очі розбігалися від розмаїття видів та барв. Проте яскравий і витончений розпис можна було побачити не лише на фігурках, вкритих зеленою, червоною, білою чи блакитною фарбами. Навіть прості сірі свистульки вражали оригінальним малюнком та вигадливими лініями.
Ексклюзивну сувенірну продукцію презентували не лише майстри, а й представники заповідників Черкащини. Так, національний історико-культурний заповідник «Чигирин» привіз численні товари: і рушники, і вишиванки, і декоративний посуд, і листівки, і тематичні значки з відомими пам’ятками Чигиринщини. На маленьких кавових чашечках красувалося зображення знаменитого не лише на Черкащині, а й по всій Україні дерева – Дуба Максима Залізняка. А іграшки тут були непрості:
– Ці створені нібито для розваги речі насправді значно серйозніші за значенням, – переконана Ірина Чепурна, яка представляла на святковому ярмарку Чигиринщину. – Дзвіночки на брелоках виконують важливу місію: своїм мелодійним передзвоном закликати до власника та його оселі добрі сили й відганяти всіляку нечисть. Декоративна ложечка з ялівця може використовуватися для розмішування чаю з великою користю – ялівець вбиває мікроби. Ляльки-мотанки роками накопичують живу енергію людських рук і слугують оберегами для дітей, які ними граються.
А ще на ярмарку були магніти в етнічному стилі, диски, українські футболки від національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», кераміка на трипільську тематику майстра Володимира Лопушана, яку презентував державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» та багато-багато інших, не менш цікавих і корисних речей.
До речі, День святого Миколая – не останній шанс подивуватися вигадливості народних умільців і придбати незрівнянний подарунок рідним. На Соборну площу іще завітають майстри народної творчості з багатьох куточків Черкащини. У грудні-січні вони ще не раз подивують своїм незвичним товаром. Головне: не проґавити нагоду…
Ось так, під акомпанемент дзвінких голосочків дитячого ансамблю «Квітограй», веселий гамір ярмарку непомітно проминули дві години. Черкащани грілися навколо вогнищ і смакували гарячим чаєм та кашею – безкоштовним частуванням від організаторів заходу. Люди на майдані усміхалися незнайомцям та залишали перші схвальні відгуки. Як-от пара студентів, Лотоцька Крістіна та Олач Анатолій:
– Такий прекрасний сюрприз для містян! – захоплено ділилися враженнями вони. – Ми нічого не знали про заходи, забули про свято, просто йшли повз. А тут… Величезна ялинка, незвичні сувеніри, гарячий чай (дуже доречний, бо ж на морозі дві години простояти важко, а так хочеться встигнути все роздивитися!). Тепер з’явився справжній святковий настрій. Хочеться навіть замислитися, чого б попросити у святого Миколая, як у дитинстві. От побажаємо собі й усім людям навколо побільше шоколаду, сміху та прекрасного самопочуття. А сюди, на майдан, ми завітаємо обов’язково ще не один раз і в грудні, і в січні за новими враженнями. І залюбки придбаємо багато-багато цікавинок друзям.
«Даруйте любов і маленькі потрібні речі близьким, – так, за переказами, радив Миколай Чудотворець. – І буде більше щастя». Цього року у день улюбленого всіма дітьми світу святого у Черкасах дійсно стало більше добра. Хоча б на кілька годин. Але ж це тільки початок…
Сусанна Хаустова
